Наше деловое партнерство www.banwar.org

Страховий тариф являє собою ставку страхового внеску з одиниці страхової суми або об'єкта страхування.

Страхові тарифи за обов'язковими видами страхування встановлюються в законах про обов'язкове страхування.

Страхові тарифи з добровільних видів особистого страхування, страхування майна і страхування відповідальності можуть розраховуватися страховиками самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін (ст. 21 Закону).

В якості одиниці страхової суми у вітчизняному страхуванні беруть 100 грошових одиниць. Страховий тариф з об'єкта страхування, як правило, встановлюється (обмовляється) в процентах. За допомогою страхових тарифів обчислюються страхові внески, що сплачуються страхувальниками.

Основна мета при обчисленні страхових тарифів пов'язана з визначенням імовірною суми шкоди на кожен страховий випадок або одиницю страхової суми. Якщо тарифна ставка досить достовірно відображає ймовірний збиток, то забезпечується необхідна його розкладка між страхувальниками (визначається, скільки грошових коштів, зібраних зі страхувальників у вигляді страхових внесків, знадобиться для страхових виплат). Інакше кажучи, страховий тариф - це критерій страхового резерву (фонду), що гарантує беззбиткову (рентабельну) страхову діяльність.

Тарифні ставки тісно пов'язані з обсягом відповідальності страховика (страхових виплат, прийнятих за договором страхування). За своїми функціями страховик прагне вирішити двояку завдання: при мінімальних, доступних широкому колу страхувальників тарифах забезпечити значний обсяг страхової відповідальності. Іншими словами, за допомогою оптимальних тарифних ставок досягається найменше вилучення частини доходів страхувальників на страхові внески та максимальне надання їм матеріальної допомоги у вигляді страхових виплат при настанні страхових випадків.

Якщо тарифні ставки розраховані правильно, то забезпечуються як необхідна фінансова стійкість страхових операцій (рівновагу або перевищення доходів над витратами), так і необтяжливі для страхувальників страхові внески. Завищення тарифів призводить до відтоку страхувальників і, як наслідок, до зниження конкурентоспроможності. Заниження, навпаки, провокує утворення дефіциту фінансових ресурсів у страховому фонді і, як результат, невиконання страховиком прийнятих за договором зобов'язань перед страхувальником. Адже тарифна ставка визначає, скільки грошей кожен з страхувальників повинен внести до страхового фонду страховика, щоб сума внесків була достатньою для передбачених договором страхування виплат.

У міжнародній страховій практиці тарифна ставка, що лежить в основі страхового внеску (платежу, премії), називається брутто-ставкою (Б-С). Структурно вона складається з двох частин: нетго-ставки (Н-С) і навантаження (Н) (рис. 1.10).

Мал. 1.10. Структура страхового тарифу

Нетго-ставка призначена для формування страхового резервного фонду, який використовується або виключно на страхові виплати страхувальникам при настанні страхових випадків, або для виконання фінансових страхових зобов'язань страховика за договорами страхування, а також інвестування частини тимчасово вільних коштів в цінні папери, депозити банків, вигідні промислові , космічні проекти, нові технології (ноу-хау) і т. д.

Страховий тариф, як правило, розраховується окремо по особистому, майновому страхуванню і страхуванню відповідальності.

У зв'язку з цим і нетго-ставки мають різну структуру. Загальна нетто-ставка складається з окремих (приватних) нетго-ставок, що відображають різні види страхування. Так, при страхуванні життя огй може складатися з наступних приватних: на випадок хвороби, непередбачених обставин або смерті (загибелі). При цьому відрахування в приватні нетто-ставки виробляються в прямій залежності від ступеня ризику (ймовірності настання страхового випадку). Однак оскільки страховий внесок є усереднений розмір компенсації збитку, то можливі суттєві відхилення приватних страхових виплат від їх середнього значення. Для їх обліку до складу нетго-ставки вводиться так звана дельтанадбавка.

Відповідно до викладеного брутго-ставка буде мати наступну структуру (рис. 1.11).

Брутго-ставка по страхуванню життя

«----------- ------- Нетто-ставка ---------- -----------> федеральним органом виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю, щоб не допускати його надмірного заниження або завищення.

При обов'язковому страхуванні внаслідок його всеосяжного характеру можливо економічний перерозподіл страхування для господарств, які працюють в особливо несприятливих природних і економічних умовах, що зазнають труднощів у здійсненні розширеного відтворення.

Добровільне страхування в силу його вибіркове ™ обумовлює необхідність диференціації тарифної ставки. За основу повинні прийматися відмінності у величині не тільки нетго-ставки, але і надбавки. Диференціація проводиться за підгалузями і видами страхування, територіальним та іншими ознаками.

Навантаження (надбавка) становить в загальному страховому тарифі істотно меншу частину від брутго-ставки (в залежності від форми і виду страхування вона коливається від 9 до 40%).

Головним достоїнством розглянутої структури (моделі) страхового тарифу є чіткий поділ коштів страхувальника і страховика. Тут слід зазначити, що хоча структура страхового тарифу Законом «Про страхування» не регламентована, однак оподаткування проводиться за цією моделлю. Вона ж застосовується і при ліцензуванні страхових організацій.

Страховий тариф при добровільному страхуванні визначається страховиком на основі очікуваної сукупності об'єктів страхування і використовується для визначення страхового внеску як ціни страхового захисту (послуги).

Визначення (розрахунок) страхового тарифу проводиться за допомогою теорії актуарних розрахунків (поєднання математичних методів, застосовуваних в статистиці, теорії ймовірностей і фінансових обчислень з урахуванням соціальних, демографічних та інших факторів).

Економічний зміст страхового тарифу можна визначити як одиницю виміру взаємних зобов'язань страховика і страхувальника (принцип еквівалентності).

Основою поділу брутго-ставки на Негг-ставку і навантаження є теза, згідно з яким нетто-ставка призначена для погашення зобов'язань страховика перед страхувальником, а навантаження - на фінансування діяльності страхової організації.

Процес розробки та обгрунтування страхового тарифу називається тарифною політикою, під якою розуміється цілеспрямована діяльність страховика по встановленню, уточненню та впорядкування страхових тарифів в інтересах успішного і беззбиткового розвитку страхування.

1.4.

1. § 2. Організація фінансової основи особистого страхування. Порядок визначення тарифів страхових премій. «Резерв премій», його призначення та юридична природа
2. 2. Структура страхового тарифу: нетто-премія, навантаження. Формування страхового продукту
3. § 3. Середні значення страхових тарифів по обов'язковому страхуванню професійної відповідальності нотаріусів і приблизна послідовність дії по оцінці страхових тарифів
4. Поняття і структура страхового тарифу
5. 28. ЮРИДИЧНІ ОСНОВИ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН, ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ: СТРАХОВИЙ ТАРИФ І СТРАХОВА ПРЕМІЯ
6. 28. ЮРИДИЧНІ ОСНОВИ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН, ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ: СТРАХОВИЙ ТАРИФ І СТРАХОВА ПРЕМІЯ
7. 2. Страховий тариф А. Основний принцип розрахунку тарифу
8. 7. Страхова премія (страховий внесок), страховий тариф
9. 52. ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ (ГАТТ), ЙОГО ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРА
10. Глава 9. Ціна страхової послуги. Методичні основи розрахунку страхових тарифів