Наше деловое партнерство www.banwar.org

Незважаючи на щорічний приріст транзитних контейнерних перевезень з Китаю в напрямку Європи, для Казахстану поки залишається актуальним проблема «заповнення» вантажопотоком своїх морських воріт на Каспії.

Одним з цікавих подій, який відбувся 12 серпня в Актау V Саміту прикаспійських держав стала презентація порту Курик. Курик - це не просто порт, його офіційна назва «Мультимодальний транспортний хаб». Це означає, що через нього можна пропускати наливні і сипучі вантажі, твердотельную продукцію. Пропускна здатність введеної в 2016 році першої черги комплексу склала 4 млн. Тонн вантажів на рік, друга черга, будівництво якої було завершено в кінці 2017 року, додала ще 2 млн. Таким чином, на поточний момент порт щорічно може обробляти до 6 млн. Тонн вантажу. Тепер головне завдання полягає в тому, щоб Курик вивести на проектну потужність. На ті самі 6 млн. Тонн.

У 2017 році через Курик було транспортовано 1,2 млн. Тонн вантажу, менше половини (друга черга була запущена в грудні 2017 року. - Ред.) Від його тодішніх можливостей. Тому виникають питання щодо збільшення обсягів вантажопотоку. Але це - на рівні експертів і журналістів, в уряді ж оптимістично оцінюють перспективи нового порту. За оцінкою управлінців, в поточному році через морську гавань транспортують до 4,5 млн. Тонн вантажу. А як повідомив рік тому віце-міністр з інвестицій та розвитку РК Роман Скляр, «вся поромна потужність вже до 2020 року буде практично на 90% використана». Чи судилося таким планам збутися?

У порту Курик

Слід визнати: вантажопотік через Каспій показує динаміку зростання. Виступаючи на V Саміті прикаспійських держав в Актау, президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що «в 2017 році кількість перевезених (через його країну. - Ред.) Контейнерів склало 191, а за перше півріччя поточного року їх кількість зросла до 1400 і до кінця року досягне 4000 контейнерів ». Подібна тенденція обнадіює, тільки вона тісно пов'язана з планом не каспійських держав, а Китаю пробити вікно в Європу. У жовтні 2017 року, в ході відкриття залізниці Баку-Тбілісі-Карс, І. Алієв наголосив, що ця сталева магістраль - «найнадійніший і найкоротший шлях між Європою і Азією».

Китай будує свій світ і виділяє на це великі кошти. У 2013 році глава КНР Сі Цзіньпін анонсував в Астані курс « Один пояс, один шлях », Де говорилося про плани відродити Шовковий шлях. Пекін тут же створив Фонд Шовкового шляху з резервом в 40 млрд. Доларів. Ще більше він здивував, коли заснував Азіатський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ) з капіталом в 100 млрд. Доларів. Як заявив в січні поточного року голова Ради директорів Держбанку розвитку КНР Ху Хуайбан, «Китай виділить інвестиції на суму 150 млрд. Доларів в найближчі п'ять років і імпортує товари вартістю в 2 трлн. доларів з цих країн (60 держав Азії, Європи і Африки) ».

Казахстан і Азербайджан розраховують на частину вантажопотоку Європа-Азія, який оцінюється в сотні мільярдів доларів. Але у такого плану є конкурент в особі морських перевезень. По ньому час у дорозі займає місяць, зате доставка вантажу обходиться дешевше. Крім того, Китай не бажає все яйця нести в одному кошику. Тому в КНР говорять про важливість розвитку Морського шовкового шляху.

Статистика вантажопотоку з Китаю в Європу по нашому регіону показує тенденцію зростання. У 2011 році Казахстан пропустив 1000 контейнерів, а в 2017 році - 201 тис. Однак зростання припадає на зусилля китайської влади, які субсидують контейнерні перевезення своїх виробників. Процес можна прискорити, але для цього потрібно провести велику роботу всім транзитним країнам. Буде потрібно формування тарифної політики, вироблення стандартів оподаткування, фітосанітарних вимог, підготовка кадрів транспортної галузі і всього, що пов'язано з транзитно-логістичного сферою.

Крім трансевразийской транзиту, порт Курик покликаний сприяти торгівлі Казахстану з сусідами по Каспію. До слова, це ще один механізм збільшення вантажопотоку через нього. Але і тут все виглядає не так гладко, як здається на перший погляд. Головна біда полягає в тому, що торгівля між країнами Каспію залишається на низькому рівні. Хоча сукупний обсяг їх ВВП досягає 1,5 трлн. доларів, цей факт не відбивається на їх взаємній торгівлі. Цього року казахстанські і азербайджанська влада домовилися про те, щоб збільшити товарообіг і подолати 500-мільйонний рубіж. Це не перша заява такого роду, але до сих пір ця «висота» не була взята.

Причин цього багато, але є одна істотна - це нафта і газ. Економіка регіону розвивається за рахунок видобутку енергоресурсів, які стали головним експортним продуктом для місцевих країн. Нафти і газу у них так багато, що торгувати цими ресурсами між собою немає необхідності. Тому статус їх головного торгового партнера швидко перейшов до країн далекого зарубіжжя, головним чином до Китаю і Євросоюзу. До 2014 року, коли ціни на нафту в світі залишалися високими, можна було щось змінити в торгівлі на Каспії. У населення були гроші, а отже, і попит на місцеві продукцію і послуги. А сьогодні реальність така, що в Астані і Баку розуміють: досягнення позначки 500 млн. Доларів в торгівлі - це тепер уже довгостроковий пріоритет.

Гарною підмогою для порту Курик може стати Іран. Це велика економіка Перської затоки і ісламського світу. Причому торгівля з Іраном примітна тим, що експорт в цю країну в рази перевищує обсяги імпорту. Скажемо чесно, Тегеран для Казахстану - дуже привабливий партнер. Причому такий стан справ спостерігається не тільки в торгівлі з РК, але і з Росією, де іранський бізнес також набуває різну продукцію. Швидше за все, це наслідок режиму санкцій, який довгі роки діяв щодо Ірану. У країні відчувається хронічна нестача продукції машинобудування, особливо наукоємної техніки. Показово, що попит на імпорт зберігається навіть в умовах, коли Іран стикається з проблемами в економіці.

Безумовно, Іран з населенням в 80 млн. Чоловік - привабливий партнер. Проблема лише в тому, що в останні роки обсяг торгівлі Казахстану з цією державою скорочувався. Причому суттєво. Якщо в 2014 році він досягав позначки 892 млн. Доларів, то в минулому році склав 484 млн. Доларів. Однак позитивна динаміка є. В останні роки бізнесмени з Ірану виявляють інтерес до казахстанської сільгосппродукції. Зокрема, закуповували м'ясо у великих обсягах. Очевидно, що частина вивозиться ними продукції піде через Курик.

За оцінкою Астани, її експортний потенціал в торгівлі з Іраном досягає 8 млрд. Доларів. Але ці можливості потрібно ще реалізувати. Про це говорить цифра в 484 млн. Доларів, яка далека від пікових значень. Зростання торгівлі обмежують слабкі економічні зв'язки між країнами. Все-таки Іран і Казахстан друг для друга є новими партнерами, які стали придивлятися один до одного лише в 1990-х роках, а більш широке співробітництво почали розвивати в нинішньому столітті. Крім того, з Іраном пов'язаний фактор невизначеності. Країна постійно стикається з санкціями. Тому багато що залежить не тільки від її економічних можливостей, а й від політичної кон'юнктури в світі. Перш за все, в США. Ряд казахстанських експертів вважають, що санкції щодо Ірану не позначаться на Астані, оскільки вони не охоплюють номенклатуру товарів, якими ми торгуємо. Але навіть якщо це і так, то треба брати до уваги і той факт, що санкції покликані обмежити зростання економіки Ірану. А це збитково позначиться на взаємній торгівлі.

Варто відзначити, що останнім часом посилюється внутрішньо регіональної співробітництво в Центральній Азії. У березні цього року в Астані вперше за 9 років зібралися разом глави держав (за винятком президента Туркменістану. - Ред.) Регіону. На зустрічі серед іншого обговорювалися і транспортні питання, які відіграють велику роль для регіону, який не має виходу до океану і знаходиться в центрі континенту. По завершенню зустрічі президенти підписали документ про взаємовигідне економічне співробітництво і розширенні транспортної інфраструктури в регіоні. До слова, Узбекистан проявляє інтерес до портових послуг Казахстану. У серпні цього року заступник прем'єр-міністра Узбекистану Ачілбай Рамат взяв участь в презентації поромного комплексу порту Курик. «Узбекистан підтримує розвиток системи логістики та транспортної інфраструктури Казахстану та інших прикаспійських держав» - зазначив він на заході.

Після зміни керівництва в Узбекистані країна стала більше співпрацювати з навколишнім світом. У минулому році її зовнішньоторговельний оборот склав 27 млрд. Доларів, при цьому експорт відразу додав на 15,4%, а імпорт на 7,2%. Однак основними партнерами Узбекистану виступають Китай, який знаходиться в стороні від Каспію, і Росія. Частка Туреччини у зовнішній торгівлі, на шляху до якої варто порт Курик, становить 5,7%. Узбекистан звичайно може стати гарною підмогою для нарощування вантажопотоку порту Курик, але для цього потрібно зближення країни з прикаспійськими державами. Головним чином - з Азербайджаном. Однак за підсумками 2017 року торговельний оборот між цими країнами склав лише 31,2 млн. Доларів. Набагато краще виглядає аналогічний показник Узбекистану з Грузією, який в 2016 році склав 80 млн. Доларів, а за вісім місяців 2017 року зріс на 20%.

Транзитні можливості Казахстану використовують країни НАТО, які здійснювати транзит нелетальної вантажу з Афганістану. Відправка продовольства, палива і вантажів загального значення здійснюється на комерційній основі. Близько 60% поставок припадає на казахстанський коридор. Цього року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв вніс зміни в угоду з США про забезпечення комерційного транзиту спецвантажу в Афганістан через порти Актау і Курик. Вони носять комерційний характер і дозволять наростити обсяги вантажоперевезень нового морського порту. Однак обсяги транзиту НАТО не уточнюються.

Раніше ця новина наробила багато шуму в російських ЗМІ, де побачили ознаки появи військової бази на Каспії. Однак, створивши ажіотаж, журналісти не розібралися в суті справи. По-перше, незрозуміло чому факт транзиту вантажу видавався за створення військової бази. По-друге, угода про транзит вантажу НАТО до Афганістану раніше було підписано і з Росією, де перевалочним центром називався Ульяновськ. В результаті казахській владі довелося дати спростування інформації в ЗМІ сусідньої держави, назвавши їх «безпідставними вигадками з розряду фейковий новин».

Що б не говорили ЗМІ про вантаж НАТО, навряд чи він прикрасить загальну картину. На початку статті вже говорилося про те, що казахстанська влада оптимістично оцінили перспективи порту Курик на цей рік, заявивши очікуваний транзит через нього в обсязі 4,5 млн. Тонн. Як завжди, сувора реальність виявилася іншою. За січень-червень цього року портом було оброблено всього 856 млн. Тонн вантажу. У такій ситуації дай Бог зберегти торішні показники вантажопотоку.

Втім, люди, знайомі з вантажоперевезеннями на Каспії, не бачать в цьому нічого незвичайного або містичного. Недостатньо однієї портової інфраструктури, щоб наростити вантажопотік. Потрібно координація держав і участь урядів, в тому числі в питаннях тарифів. Крім того, великі надії покладаються на підписану між прикаспійськими країнами Конвенцію про правовий статус Каспійського моря. Адже як говорили президенти і експерти на саміті в Актау, регіон вступає в нову епоху розвитку, де створюються преференції для співпраці між нашими країнами.