Наше деловое партнерство www.banwar.org

Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни 2-й інстанцією, задоволено позов спільного підприємства (далі - підприємство) до державної податкової інспекції про визнання недійсним її рішення в частині донарахування суми податку на прибуток, застосування фінансових санкцій та стягнення пені.
У заяві до Вищого арбітражного суду України державна податкова інспекція просила скасувати судові акти у справі з посиланням на безпідставність застосування при оподаткуванні кредитів в іноземній валюті пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), яким врегульовані оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

ЗАХИСТ ПРАВ ДОЛЖНИКА ...

ЗАХИСТ ПРАВ поручителя ...

Перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи заявника, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила наступне.

Рішення державної податкової інспекції було прийнято на підставі акта перевірки, згідно з яким курсові різниці, що виникли в результаті перерахунку в національну валюту кредитних коштів в іноземній валюті (далі - курсові різниці), підприємством були віднесені до складу валових витрат, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток.

У заяві до Вищого арбітражного суду України державна податкова інспекція в обгрунтування своїх заперечень посилалася на п.7.9 ст.7 Закону, яким врегульовано порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов доводи заявника визнані безпідставними. Оскільки позивачем отримано кредит в іноземній валюті, до оподаткування курсових різниць необхідно застосовувати норми Закону, які регулюють особливості оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

Такі норми викладені в підпунктах 7.3.3 і 7.3.6 ст.7 Закону, згідно з якими будь-яка заборгованість платника податків перед платником податків, основна сума якої виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (балансова вартість заборгованості). З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, які перебували на обліку платника податків на кінець звітного періоду (тобто і заборгованість в іноземній валюті за кредитним договором), перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора, або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

При таких обставинах в прийнятому рішенні суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що підпункти 7.9.1 і 7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону стосуються оподаткування коштів в національній валюті України, які складають основну суму кредиту, а оподаткування курсових різниць має здійснюватися відповідно до вимог пунктів 7.3.3 і 7.3.6 ст.7 Закону.