Категории

Cуществуют следующие способы оплаты за занятия:

  • Абонемент на 8 посещений (срок действия 1 месяц) - 300 грн.;
  • Абонемент на 4 посещения (срок действия 1 месяц) - 200 грн.;
  • Абонемент на 12 посещений(срок действия 1 месяц) - 400 грн.;
  • Разовое посещение - 60 грн.
(ДЛИТЕЛЬНОСТЬ ЗАНЯТИЙ ПО 1,5 ЧАСА)

Порядок формування собівартості при неповному завантаженні виробничих потужностей - Audit-it.ru

  1. У чому головна проблема для бухобліку?
  2. Як вирішити проблему?
  3. Що мається на увазі під нормальної продуктивністю?
  4. Віднесення постійних витрат на собівартість.
  5. Облік витрат, які не включаються до собівартості.
  6. Класифікація витрат.

Наше деловое партнерство www.banwar.org

Автор: Ю. А. Васильєв

Журнал " Промисловість: бухгалтерський облік та оподаткування "№ 4/2017

У період спаду в економіці і зниження попиту з боку населення на товари народного споживання продукція підприємства не встигає розкуповувати і виробник знижує її випуск. Як це впливає на бухоблік? Для відповіді знадобляться і національні методологічні документи, і міжнародний досвід оцінки собівартості продукції.

Таке можливо в період спаду в економіці і зниження попиту з боку населення на товари народного споживання. Продукція підприємства не встигає розкуповувати і виробник знижує її випуск. Як впливає це на бухгалтерський облік? Для відповіді знадобляться і національні методологічні документи, і міжнародний досвід оцінки собівартості готової продукції.

У чому головна проблема для бухобліку?

Виявляється, неповне завантаження виробничих потужностей може привести до необґрунтованого завищення собівартості готової продукції. Не вірите? Щоб повірити, досить згадати про поділ витрат на умовно-змінні і умовно-постійні. Перші змінюються пропорційно кількості випущеної продукції (технологічні витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, договірна оплата праці і страхові внески, частина транспортних і непрямих витрат). Другі не мають пропорційної зв'язку з кількістю випущеної продукції і зберігають відносно постійну величину (погодинна оплата праці і страхові внески, частина витрат на обслуговування і управління виробництвом, податки і відрахування до фондів). Умовно-постійні витрати включають загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Перші завжди розподіляються на собівартість випуску готової продукції, другі можуть виключатися з неповною виробничої собівартості, відбиваючись в звіті про фінансові результати окремим рядком.

У собівартість одиниці готової продукції включається та частка постійних загальновиробничих витрат, яка при повному завантаженні виробничих потужностей компанії розподілялася б на собівартість інших виробів. В результаті компанія стикається з проблемою завищення собівартості одиниці виробу.

Як вирішити проблему?

В даний час порядок формування собівартості одиниці виробу не визначений єдиними нормативними актами з бухгалтерського обліку в Російській Федерації. Є лише галузеві інструкції з калькулювання собівартості, які розроблялися в період планової економіки і в більшості своїй не передбачали можливість неповного завантаження виробничих потужностей у зв'язку з низьким попитом на продукцію підприємства.

Міжнародний економічний досвід тут більш доречний. Зокрема, буде корисний так званий стандарт за видатками - МСФЗ (IAS) 2 «Запаси». Нагадаємо: запаси включають не тільки сировину і матеріали, призначені для виробництва продукції, а й саму продукцію. Для її вартісної оцінки міжнародні методології виділяють витрати на переробку, такі як прямі витрати на оплату праці, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Крім того, на собівартість відносяться розподілені виробничі накладні витрати, що виникають при переробці сировини в готову продукцію.

Міжнародні методології ділять виробничі накладні витрати на постійні та змінні. Віднесення постійних виробничих накладних витрат на витрати на переробку проводиться виходячи з нормальної продуктивності виробничих потужностей (п. 13 МСФЗ (IAS) 2 «Запаси»).

Сума постійних накладних витрат, що відносяться на кожну одиницю продукції, не збільшується через низького рівня виробництва або простоїв. Нерозподілені накладні витрати визнаються в обліку в період виникнення. Змінні виробничі накладні витрати відносяться на кожну одиницю продукції на основі фактичного використання виробничих потужностей. Як може помітити читач, вказівки хоч і корисні, але досить загальні. Не варто дивуватися: в міжнародних стандартах немає конкретних правил методології обліку і складання звітності, а є лише принципи, на основі яких бухгалтер вирішує завдання формування достовірної фінансової інформації.У підсумку бухгалтеру потрібно розробити відповідний спосіб формування собівартості одиниці продукції при неповному завантаженні виробничих потужностей з урахуванням специфіки діяльності і озвучених положень МСФЗ (IAS) 2 «Запаси». З цією метою необхідно вирішити наступні завдання:

  • визначити показник нормальної продуктивності;
  • розробити порядок віднесення постійних загальновиробничих витрат на собівартість одиниці готової продукції і витрати періоду з урахуванням завантаження потужностей в звітному періоді;
  • визначити порядок кваліфікації витрат, які не включаються до собівартості готової продукції через неповного завантаження потужностей, для відображення в бухгалтерській (фінансової) звітності.

В якості підказки використовуємо документ авторитетних експертів в галузі бухобліку (методологів БМЦ) - Роз'яснення Р-25/2014 ОК Машинобудування [1] .

Що мається на увазі під нормальної продуктивністю?

Звернімося до тексту МСФЗ (IAS) 2 «Запаси», де сказано, що нормальна продуктивність - це той обсяг виробництва, який очікується отримати за середніми показниками за ряд періодів або сезонів роботи в нормальних умовах, з урахуванням втрат в продуктивності в зв'язку з плановим обслуговуванням . Фактичний обсяг виробництва може використовуватися, якщо він приблизно відповідає нормальній проізводітельності.Методологі БМЦ визначають нормальну продуктивність виробничих потужностей так: це обсяг випуску готової продукції (або годин роботи), який досягається з урахуванням звичайної для організації завантаження наявного парку обладнання і виробничих площ, з урахуванням звичайних умов, пов'язаних з потребами ринку в продукції, необхідної кількості ремонтів і профілактичних робіт для даного виду виробниц ських потужностей.

Розрахунок нормальної продуктивності виробничих потужностей роблять економічні служби, виходячи з встановленої в компанії змінності і тривалості робочого тижня, які вважаються нормальними в сформованих ринкових умовах. Показник нормальної продуктивності виробничих потужностей може бути виражений в одиницях виміру готової продукції (штуки, кг, п. М. І т. Д.) Або в одиницях виміру трудомісткості роботи (нормо-години, машино-години і т. Д.). Це визначається характером виробництва.

На нашу думку, найбільш об'єктивний (і найпоширеніший) варіант - вимірювати продуктивність, зважаючи на вагу випущеної продукції. Обсяг визначається розрахунковим шляхом виходячи з завантаження устаткування і часу, необхідного на повний цикл виробництва одиниці продукції (з урахуванням тривалості робочих змін).

Віднесення постійних витрат на собівартість.

Головне - визначити ту частину, яка пов'язана з фактичною продуктивністю і завантаженістю виробничого обладнання. Методологи БМЦ рекомендують щомісяця протягом року постійні загальновиробничі витрати включати в собівартість готової продукції пропорційно коефіцієнту, що розраховується як відношення показника фактичного завантаження виробничих потужностей до показника нормальної завантаження виробничих потужностей.

Зазначений коефіцієнт розраховується за такою формулою:

Зазначений коефіцієнт розраховується за такою формулою:

Наприклад, при нормальному завантаженні виробничого обладнання на ньому можна виготовити на місяць 1 млн од. готової продукції. Фактично в період запуску обладнання на ньому було вироблено 800 тис. Од. продукції. Коефіцієнт використання устаткування дорівнюватиме 80% (800 тис. Од. / 1 ​​млн од.).

До відома.

Порядок визначення нормальної продуктивності виробничих потужностей і коефіцієнта їх фактичного завантаження, пропорційно якому постійні загальновиробничі витрати списуються на собівартість одиниці готової продукції, фіксується в локальних нормативних актах.

Методологи БМЦ пропонують нормальну продуктивність заміряти, виходячи з робочого часу роботи обладнання, визначеного на основі встановлених в компанії змінності і тривалості робочого тижня, які вважаються нормальними в сформованих ринкових умовах.

Приклад 1.

Виробничі потужності представлені двома верстатами, на яких виконуються основні технологічні операції і проводиться товарна продукція. Річний фонд робочого часу при роботі на одному верстаті складає 2 000 машино-годин. Загальна тривалість технічних перерв і зупинки на ремонт - 100 машино-годин на рік по кожній одиниці обладнання.

Час роботи обладнання складе 7 800 машино-годин (2 верстати x 2 зміни x 2 000 машино-годин - 100 машино-годин x 2 верстати). У корисний фонд робочого часу роботи обладнання не включено час необхідних регламентованих зупинок (технічні перерви, технічне обслуговування, поточні та капітальні ремонти).

Зробимо припущення, що завантаження виробничих потужностей протягом усього року буде рівномірною. Тоді середньомісячний фонд робочого часу обладнання розраховується як 1/12 від річного корисного фонду, і середньомісячне час нормальної роботи обох верстатів складе: 7 800 x 1/12 = 650 (машино-годин).

Залишається вибрати фактичне значення вироблення верстатів за який-небудь певний місяць. Наприклад, це може бути 520 машино-годин. При таких даних коефіцієнт фактичного завантаження двох верстатів (Кфз) дорівнює 0,8 (520/650).
Якщо доповнити ситуацію умовою про те, що сума постійних загальновиробничих витрат склала 2 000 000 руб., То з урахуванням поправки на коефіцієнт фактичного завантаження виробничих потужностей:

  • на собівартість готової продукції будуть списані постійні загальновиробничі витрати в сумі 1 600 000 руб. (2 000 000 руб. X 0,8);
  • на загальні витрати по звичайних видах діяльності будуть списані витрати в сумі 400 000 руб. (2 000 000 руб. Посилання - 1 600 000 руб.).

З першої сумою питань немає, а як відобразити другу частину умовно-постійних витрат, які не включаються до собівартості випущеної продукції?

Методологи БМЦ дають відповідь і на це непросте методологічний питання.

Облік витрат, які не включаються до собівартості.

Насправді варіантів відображення даних витрат в обліку і звітності не так вже й багато. Як сказано вище, постійні виробничі витрати, які завищують собівартість продукції при неповному завантаженні виробничих потужностей, є витратами по звичайних видах діяльності. Адже вони мають системний характер і немає підстав вважати їх разовими іншими витратами, що формують результат від інших господарських операцій, не пов'язаних з основними видами діяльності.

Якщо звернутися до звіту про фінансові результати, форма якого затверджена Наказом Мінфіну РФ від 02.07.2010 № 66н, то в ньому окремо показані (не в складі собівартості) комерційні та Управлінські витрати . Дані позиції заповнюються, якщо підприємство формує неповну виробничу собівартість. Причому всі зазначені показники включаються до розрахунку прибутку від продажів продукції. Не дивно, що методологи БМЦ витрати, пов'язані з недовикористанням виробничих потужностей, в залежності від їх суттєвості пропонують відображати:

  • в складі рядка «Управлінські витрати» звіту про фінансові результати;

  • в складі окремого рядка, що деталізує витрати по звичайних видах діяльності, наприклад «Інші загальні види витрат по поточним видам діяльності».

Можна припустити, що окремий рядок може бути введена в звіт про фінансові результати після комерційних і управлінських витрат, але до прибутку від продажів (від здійснення звичайних видів діяльності). Як в обліку виділити такі інші види витрат по поточним видам діяльності? Для цього можна використовувати той же самий рахунок обліку загальновиробничих витрат, закриваючи його частково на витрати основного виробництва, а частково на рахунок обліку продажів. Покажемо все сказане в кореспонденції рахунків.

Приклад 2.

У звітному періоді змінні витрати на випуск готової продукції, що відображаються на рахунках 20 склали 5 млн руб. Постійні Общепроіз-вальних витрати (рахунок 25 ) - 2 млн руб., Управлінські і загальногосподарські витрати (рахунок 26 ) - 1 млн руб. Кількість ДП - 10 тис. Шт. Коефіцієнт завантаженості виробничих фондів - 80%.

Підприємство формує неповну виробничу собівартість готової продукції.

У собівартість продукції включаються змінні витрати в розмірі 5 млн руб. Також збільшує даний показник частина загальновиробничих витрат в розмірі 1,6 млн руб. (2 млн руб. X 80%). Частина, що залишилася таких витрат 0,4 млн руб. (2 - 1,6) не формує неповну виробничу собівартість продукції. Те ж саме відноситься до управлінських і загальногосподарських витрат в розмірі 1 млн руб.

Варіант 1. Частина загальновиробничих витрат відноситься на управлінські витрати. У бухгалтерському обліку підприємства будуть зроблені такі проводки:

зміст операції

Дебет

кредит

Сума, руб.

Відображено змінні витрати

20

10, 69, 70, 02

5 000 000

Показані загальнозаводські витрати

25

10, 69, 70, 02

2 000 000

Показані загальногосподарські витрати

26

10, 69, 70, 02

1 000 000

Частина загальногосподарських витрат додана до змінних витрат, що формують собівартість

20

25

1 600 000

Частина загальногосподарських витрат додана до загальногосподарських витрат

26

25

400 000

Відображено неповна фактична собівартість ДП

43

20

6 600 000

Окремо списані загальногосподарські витрати

90

26

1 400 000

Варіант 2. Частина загальновиробничих витрат списується окремо на прибуток від продажів. У бухгалтерському обліку підприємства будуть зроблені такі проводки:

зміст операції

Дебет

кредит

Сума, руб.

Відображено змінні витрати

20

10, 69, 70, 02

5 000 000

Показані загальнозаводські витрати

25

10, 69, 70, 02

2 000 000

Показані загальногосподарські витрати

26

10, 69, 70, 02

1 000 000

Частина загальногосподарських витрат додана до змінних витрат, що формують собівартість

20

25

1 600 000

Частина загальногосподарських витрат списана окремо в зменшення прибутку від продажів

90

25

400 000

Відображено неповна фактична собівартість ДП

43

20

6 600 000

Окремо списані загальногосподарські витрати

90

26

1 000 000

Як бачимо, в обох варіантах неповна фактична собівартість продукції склала 6,6 млн руб., Собівартість одиниці ГП - 660 руб. (6,6 млн руб. / 10 тис. Од.). Але не включені в собівартість витрати по-різному відображені і в обліку, і в звіті про фінансові результати. Якби бухгалтер не виключав частина загальновиробничих витрат, то неповна фактична собівартість продукції склала б 7 млн ​​руб. (6,6 + 0,4), а собівартість одиниці ГП - 700 руб. (7 млн ​​руб. / 10 тис. Од.).

Хоча завищення показника незначно, близько 6% ((700 грн. / Од. - 660 грн. / Од.) / 660 грн. / Од.), Це все одно знижує прибутковість одиниці продукції і в результаті валовий прибуток, що вказується до управлінських і комерційних витрат.

Уважний читач може зауважити, що ми виключили з неповної собівартості в повному обсязі види постійних витрат, які можуть завищувати цей показник. Які це витрати?

Класифікація витрат.

Автори національного комерційного плану рахунків виходять з того, що рахунки витрат 20 - 29 використовуються для групування витрат за статтями, місцями виникнення та іншими ознаками, а також обчислення собівартості продукції (робіт, послуг). Причому більшою мірою витрати групуються по епіцентру виникнення (основне, допоміжне, обслуговуюче виробництво, управління). Поділу витрат на умовно-постійні та умовно-змінні немає в національному Плані рахунків та Інструкції щодо його застосування. Тому дані види витрат можуть бути присутніми у витратах будь-яких підрозділів, в тому числі основного.

У розглянутій вище ситуації, щоб не перевантажувати читача, всі витрати основного виробництва підприємства віднесені до змінних. Однак це досить грубе наближення. Наприклад, до названих витрат не відноситься амортизація по основних фондах, що нараховується лінійним методом. Її, як і загальновиробничі витрати, слід розподілити між неповної виробничої собівартістю та іншими витратами по звичайних видах діяльності.

Если вернуться до умові прикладу и пріпустіті, что амортизація основних ФОНДІВ склалось 1 млн руб., То при коефіцієнті завантаженості 80% суму в размере 800 тис. Руб. треба Залишити в розрахунку неповної собівартості (Дебет 43 кредит 20 ), А Залишок в размере 200 тис. Руб. Віднести на інші не беруть участия в розрахунку даного сертифіката № витрати (Дебет 26 кредит 20 ). Відзначімо: такого поділу можна Було б избежать, Якби амортизація основних ФОНДІВ нараховувалася іншім способом, например, Шляхом списання вартості пропорційно ОБСЯГИ продукції. Тоді б списувалися «чисті» змінні витрати по амортизації основних фондів.

Ще один вид витрат в основному виробництві - зарплата робітників. На відміну від амортизації, вона визначається з урахуванням відпрацьованих співробітником годин. Це фактично означає, що дані витрати є змінними і їх не потрібно розподіляти як амортизацію основних фондів. Якщо виробниче підприємство зменшує випуск продукції, то працівники працюють за скороченим графіком і отримують менше винагороди, яке якраз відноситься до випущеної продукції.

* * *

Підведемо підсумок. Неповне завантаження виробничих потужностей повинна вплинути на розрахунок собівартості і методологію обліку відповідних витрат, що було проілюстровано прикладами. При цьому змінні і постійні витрати стосовно оподаткування прибутку нагадують прямі і непрямі витрати. Платник податків самостійно визначає в обліковій політиці для цілей оподаткування перелік прямих витрат, пов'язаних з виробництвом товарів (виконанням робіт, наданням послуг). Всі інші витрати будуть непрямими. Дане право бухгалтер може використовувати для зближення бухгалтерського і податкового обліку, встановивши необхідність поділу окремих постійних (непрямих) витрат між собівартістю продукції (прямими витратами) і іншим витратами звичайної діяльності (непрямими) .До речі, такий підхід вигідний платнику податків - він дозволяє знизити прямі витрати, частина з яких може залишитися в незавершеному виробництві, нереалізованої готової продукції, вартість яких не зменшує податкову базу поточного періоду. «Завислі» витрати при неповному завантаженні виробничих потужностей логічно знизити так само, як можна зробити в бухгалтерському обліку. І тоді податкове навантаження на виробника буде більш об'єктивною.

[1] «Окремі питання, пов'язані з порядком формування собівартості готової про-дукції при неповному завантаженні виробничих потужностей».

У чому головна проблема для бухобліку?
Як вирішити проблему?
Що мається на увазі під нормальної продуктивністю?
Як це впливає на бухоблік?
Як впливає це на бухгалтерський облік?
У чому головна проблема для бухобліку?
Не вірите?
Як вирішити проблему?
Що мається на увазі під нормальної продуктивністю?
З першої сумою питань немає, а як відобразити другу частину умовно-постійних витрат, які не включаються до собівартості випущеної продукції?