Категории

Cуществуют следующие способы оплаты за занятия:

  • Абонемент на 8 посещений (срок действия 1 месяц) - 300 грн.;
  • Абонемент на 4 посещения (срок действия 1 месяц) - 200 грн.;
  • Абонемент на 12 посещений(срок действия 1 месяц) - 400 грн.;
  • Разовое посещение - 60 грн.
(ДЛИТЕЛЬНОСТЬ ЗАНЯТИЙ ПО 1,5 ЧАСА)

Газова математика по-мінфінівську

Наше деловое партнерство www.banwar.org

Як терміново заповнити виниклу пролом в держбюджеті? Ринковим компенсатором має виступити підвищення відпускних цін на природний газ, видобутий "Укргазвидобування", з поточних 349 грн до 4500 грн за тис куб м. Прямі річні надходження до держбюджету осоставілі б майже 19 млрд грн проти запланованих на 2014 рік 1,01 млрд грн.

Н іже викладені матеріали стосуються податкової політики держави щодо сектора видобутку вуглеводнів.

Нагадаю, що починаючи з вересня поточного року виручка від реалізації вилученого з українських надр природного газу тимчасово (до кінця 2014 року) обкладається нової податкової ставкою. Вона збільшена більш ніж удвічі, і досягла рівня 28% і 55%.

В даному контексті, лякає не тільки згубна для галузі тенденція безперервного зростання податкового тягаря, який відбувається на тлі явного дефіциту власних енергоресурсів і довгограючого конфлікту з Росією (до недавнього основним постачальників газу в Україну).

Занепокоєння викликає сама система координат, якою керуються ініціатори таких нововведень.

нещодавно опубліковане інтерв'ю з представником Мінфіну досить показово з точки зору існуючих забобонів по відношенню до нафтогазової галузі, якими, на жаль, традиційно керуються податківці.

Чи не має право судити про низьку компетенції або злий намір співробітників Мінфіну (нехай вирішують читачі), тому постараюся спростувати основні аргументи, які були наведені ними в якості виправдання триразового (відповідно до першої редакції законопроекту) підняття природної ренти для газовидобувників.

Мінфін виділив три ключові аргументи на користь своєї ініціативи:

(I) собівартість видобутку українського газу становить 243 грн за тис кубометрів (піднятого з глибини до 5 тис м, а це більше 95% всього видобутого газу);

(II) сверхретнабельность приватних видобувачів, проекти яких окупаються протягом не більше 2 років;

(III) розмір ресурсних платежів є незначним, і повинен бути збільшений до 70%.

По-перше, при визначенні нових ставок Мінфін виходив з того, що показник собівартості "Укргазвидобування" коректний (243 грн за тис куб м), і прийнятний для всіх газовидобувників на території України. Як додатковий аргумент наводиться близькість до витрат на видобуток російського природного газу компанією "Гапром".

Насправді, це не так. Загальна структура традиційних покладів нафти і газу в Україні погіршується, що вимагає все більше коштів для їх видобутку, і значно підвищує ризик невдачі на початкових етапах їх розробки. Більш того, майбутнє нафтогазової галузі України - не стільки у виявленні нових великих покладів. Воно в більшій мірі пов'язане з використанням нової технології і методів повторної розвідки, що дозволяють інтенсифікувати експлуатацію вже відомих нафтогазоносних провінцій за рахунок вилучення тих запасів, які раніше залишили без уваги або визнали економічно нерентабельними для промислового видобутку.

Високі ціни на газ роблять привабливими багато родовищ з невеликими запасами, високі витрати на розвідку і розробку в важкодоступних районах стають цілком прийнятними. Зокрема, за прогнозними розрахунками Wood Mackenzie, в реаліях України 2013 року собівартість видобутку газу з нетрадиційних газоносних колекторів Дніпровсько-Донецької западини становить не менше 265 дол.

Україна відноситься до зрілим регіонах видобутку, де великі і середні родовища вже знаходяться на стадії виснаження. Залишаються або невеликі поклади, або запаси, які значно складніше витягти.

Добре відомо, що всі базові родовища "Укргазвидобування" вже давно вступили в стадію зменшення видобутку. На балансі у компанії майже 2,5 тис свердловин, з них на великій глибині (понад 5 тис м) пробурено всього 42 (!).

Головною причиною бездіяльності "Укргазвидобування" в розробці важко видобувних покладів є повна відсутність коштів на капітальні інвестиції. Це відбувається через 94% фіскального навантаження на компанію. А оскільки перед кожним новим керівництвом підприємства поставлено завдання будь-якими способами уникнути падіння видобутку, відбувається поступова передача свердловинного фонду в оренду приватним компаніям. Вони, в свою чергу, зобов'язуються підтримувати поточний рівень видобутку, а все додатково видобуті обсяги мають права реалізовувати за комерційними цінами промисловим споживачам (замість населення).

Так, за результатами 2013 року через 15,1 млрд куб м в рамках спільної діяльності "Укргазвидобування" було видобуто близько 0,8 млрд куб м. Без залучення зовнішнього ресурсу, обсяг видобутку компанії вже коливався б на позначці в 14 млрд куб м, і продовжував би стрімко падати.

На перший погляд, собівартість видобутого газу з родовищ, введених в експлуатацію ще за радянських часів, мала б бути нижче, ніж при реалізації нового проекту "з нуля" в наші дні. Однак в нафтогазовій індустрії приплив доходів природним чином вичерпується разом з дебітом свердловини.

Тому, якщо врахувати ступінь виробленості великих українських родовищ, масштаб оновлення основних фондів і вартість залученого капіталу для держпідприємств, а також необхідні інвестиції в пошук і освоєння нових покладів із застосуванням сучасних технологій (3D- і 4D-сейсміка, горизонтальне і розгалужене буріння, гідророзрив пласта ), економічна ціна тисячі кубометрів не опуститься нижче 200 дол.

Що стосується проведених паралелей із собівартістю газу видобувається "Газпромом", то вони не витримують критики.

По-перше, собівартість для "Газпрому" відрізняється в два рази від встановленого рівня для "Укргазвидобування" (42 проти 19 дол). Крім того, є більш істотна відмінність, упускати (замовчувати) яке було б не справедливо, так як в корені змінюється вся картина.

На відміну від українського державного "флагмана", група "Газпром" є монопольним постачальником трубопровідного газу закордон. У 2013 році діяльність з експорту газу в обсязі 221 млрд куб м принесла російській компанії дохід в розмірі 66,4 млрд дол. Поставки здійснювалися за цінами від середніх 224 дол для країн колишнього СРСР до 304 дол за тис куб м для країн Євросоюзу.

До того ж, ще 228 млрд куб м "Газпром" продав на внутрішньому ринку за середньою ціною в 106 дол за тис куб м. Нагадаю, "Укргазвидобування" зараз реалізує свій газ населенню по 27 дол, або в чотири рази дешевше.

За неодноразовими заявами самого "Газпрому", поточна регульована ціна не дозволяє йому отримувати від реалізації газу на внутрішньому ринку прибуток, достатню для формування власних джерел фінансування інвестицій в створення нових і підтримку діючих об'єктів видобутку.

Таким чином, фактично "Газпром" страждає від подібних проблем. Але при цьому він має в своєму розпорядженні міцним важелем (експортний канал), що дозволяє продовжувати утримувати більш низькі ціни для внутрішнього споживача. Як відомо, такі інструменти в розпорядженні "Укргазвидобування" відсутні.

Це ще раз підтверджує, що регульована собівартість видобутку на газ для "Укргазвидобування", що не змінюється з 2010 року, абсолютно суперечить здоровій логіці, з огляду на реалії сьогоднішнього дня.

По-друге, на переконання Мінфіну, термін окупності проектів приватних газовидобувників

становить не більше 2 років.

Дійсно, такі проекти можуть мати місце. Однак, це суто індивідуальний показник, який залежить від рівня дебіту свердловини - він варіюється від 50 до 400 тис куб м на добу, тобто рентабельність може відрізнятися в 8 разів. Має значення також кількість "порожніх" свердловин, які були пробурені до вдалого відкриття.

Наприклад, якщо тільки зробити поправку на коефіцієнт успішності пошуково-розвідувального буріння в умовах України, потрапляння в продуктивний пласт в середньому відбувається з другого-третього разу. У порівнянні зі світовими показниками, це досить високий рівень успішності. Але пов'язаний він, в першу чергу, не з майстерністю наших геологів, а з гарною вивченістю регіону і бурінням абсолютної більшості свердловин все ще на традиційних глибинах з типовими параметрами.

Тим часом, з урахуванням тільки зазначеної поправки на "пустушки", термін окупності проекту зростає до 4-6 років. Плюс два роки можуть бути витрачені на попереднє проходження дозвільно-погоджувальних процедур та оформлення землі. Необхідно також час на геолого-розвідувальні роботи.

Якісне проведення останніх вкрай необхідно, тому що найбільш часто виставляються ресурсами на українських аукціонах є прогнозні категорії D1 і D2, ймовірність переведення в запаси яких не перевищує 10%. До того ж, з глибиною свердловини збільшується ризик промаху і витрати на буріння. Нагадаю, що середня вартість робіт по одній свердловині в умовах України перевищує 15 млн дол, а з урахуванням проведення гідророзриву і складної сейсміки досягає 25 млн дол.

По-третє, Мінфін стверджує, що розмір ресурсних платежів в Україні є незначним, і досягнуте підвищення ренти має бути не тільки продовжено на наступний рік, але і збільшено з 55% до максимальних 70%.

В цілому зазначу, що в світі немає практики, коли компанії змушують виплатити 55% від отриманої виручки, як це зараз відбувається в Україні. Тобто, виплати стягуються ні з фінансового результату підприємства (що вирішило б питання надприбутків, пов'язаних з високим дебітом на деяких об'єктах), а безпосередньо з кумулятивного доходу фірми.

Крім того, цей дохід є лише потенційним, так як відрахування відбуваються в момент вилучення ресурсу з надр, а не в момент його реалізації (який може статися і через рік, у випадку з зберіганням газу в підземних сховищах).

Більш того, розмір оподатковуваної бази в Україні тепер встановлюється ринком на основі прозорих показників (зокрема імпортного паритету), а госрегулятором у вигляді граничної ціни на природний газ для комерційних споживачів. Це теж несе в собі певний елемент ризику, пов'язаний з тією чи іншою проведеної політикою уряду.

Для додаткової довідки, так як традиційно звучить посилання на менш сприятливий оподаткування в Росії, наведу таку інформацію. Банально, але незважаючи на євроінтеграційний курс, не-російську практику наші фіскальні органи вперто не бачать, хоча матеріалів у відкритому доступі предостатньо.

У 2014 році приватні газовидобувачі РФ платять сукупно 36% (з них податок на видобуток корисних копалин становить 19,4 дол з тис куб м). "Газпром" відраховує 32% з реалізованого газу всередині країни, і близько 55% від ціни його реалізації на експорт (в обох випадках, ПВКК - 13 дол). Крім того, використовуються різноманітні пільги для видобувачів, що працюють в важкодоступних регіонах країни зі складними кліматичними умовами роботи.

Уважний читач може помітити різницю між цінами на газ для промисловості в Росії і Україні (120 і 375 дол за тис куб м). В даному контексті, зазначу, що переважно газовими компаніями Росії є тільки "Газпром" і "НОВАТЕК". Всі інші отримують основну частину доходу від продажу рідких вуглеводнів (нафта і конденсат) і продуктів їх переробки, а газ розглядається як попутний товар, вартість якого, в більшості випадків, не має критичного значення для підприємства.

Є відповідь і на вічне питання: "Як терміново заповнити виниклу пролом в держбюджеті України?"

Ринковим компенсатором має виступити підвищення відпускних цін на природний газ, видобутий "Укргазвидобування", з поточних 349 грн до 4500 грн за тис куб м (середня митна вартість імпортованого газу), і дзеркальне вирівнювання рентної ставки для держпідприємства з 20% до 28%. Це перш за діяла рента для приватних газовидобувників. В результаті, прямі річні надходження до держбюджету від утримання роялті склали б майже 19 млрд грн, проти запланованих на 2014 рік 1,01 млрд грн.

Отримана сума дозволила б повністю перекрити зростання компенсацій для нужденних верств населення за дорожчає газ і комунальних послуги, а також підтримати програми з енергозбереження.

Крім того, прямим наслідком цього рішення стало б суттєве поповнення скарбниці (42 млрд грн) за рахунок виплачуваних державі податку на прибуток, ПДВ та дивідендів від діяльності однієї держкомпанії.

Були б зведені на «ні» будь-які махінації на ринку газу, пов'язані з арбітражем цін, що приносить мільярдні збитки країні і породжує корупцію.

Природно, такий крок активізує приплив інвестиційних коштів у власний видобуток. Як результат - підвищення вартості держактиву, стрімке зростання бази оподаткування за рахунок приросту видобутку (як мінімум на 3 млрд куб м в найближчі два-три роки), зміцнення енергетичної безпеки держави.

Таким чином, збереження ненормально високою ренти для приватних видобувачів газу, на чому наполягає Мінфін, і подальше стримування підняття відпускних цін для державних газовидобувних компаній призведе до повного заморожування інвестиційних проектів в галузі. Воно спровокує відтік іноземного капіталу закордон і зростання імпорту через падіння видобутку через непривабливість розробки власних ресурсів.

Ось така математика з цифрами в руках.

* * *

Фото на головній geografica.net.ua

***

Колонка є видом матеріалу, Який відображає вінятково точку зору автора. Вона НЕ претендує на об'єктивність та всебічність Висвітлення тими, про якові йдет.

Точка зору редакции "Економічної правди" та "Української правди" може НЕ збігатіся з точкою зору автора. Редакція НЕ відповідає за достовірність та Тлумачення Наведеної информации и Виконує вінятково роль носія.

Як терміново заповнити виниклу пролом в держбюджеті?
Є відповідь і на вічне питання: "Як терміново заповнити виниклу пролом в держбюджеті України?