1. 3.2.1. Поняття банківського переказу

Наше деловое партнерство www.banwar.org

А.В. Зимовець
Міжнародні розрахунки і фінансування
Конспект лекцій. Таганрог: Видавництво НОУ ВПО ТІУіЕ 2010.

3.2.1. Поняття банківського переказу

Банківський переказ являє собою просте доручення банку своєму банку-кореспонденту, виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок перевододателя іноземному одержувачу (бенефіціару), із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої суми. Банківський переказ здійснюється за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому, а також (за наявності особливої ​​міжбанківської домовленості) за допомогою банківських чеків чи інших платіжних документів [19] . Комерційні або товаросупровідні документи надсилаються при даній формі розрахунків від експортера імпортеру безпосередньо, тобто минаючи банк.

При розрахунках банківськими переказами комерційні банки виконують платіжні доручення іноземних банків або оплачують відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на них банківські чеки за грошовими зобов'язаннями іноземних імпортерів, а також виставляють платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов'язаннями російських імпортерів.

При виконанні перекладної операції банк одержувача переказу керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. Наприклад, в платіжному дорученні може міститися умова про виплату бенефіціару відповідної суми проти надання їм зазначених в платіжному дорученні комерційних або фінансових документів або проти надання їм розписки.

При виконанні перекладної операції банки беруть участь в розрахунках шляхом перекладу тільки після надання платником в банк платіжного доручення на оплату контракту. При цьому банки не несуть відповідальності за платіж. Банки не контролюють факт поставки товарів або передачі документів імпортеру, а також виконання платежу за контрактом. При цій формі розрахунків в обов'язки банку входить лише переказ платежу з рахунку перевододателя на рахунок одержувача переказу в момент надання платіжного доручення.

Мал. 3.1. Схема розрахунків банківськими переказами

Після укладення контракту (1) між імпортером і експортером, імпортер направляє в банк заяву на переклад (2). Поставка товару може передувати платежу або піти за ним, що визначається умовами контракту і валютним законодавством країн. Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення (3) до відповідного банку експортера. Отримавши платіжне доручення, банк перевіряє його справжність і робить операцію по зарахуванню грошей (4) на рахунок експортера.

У міжнародній банківській практиці банківські перекази можуть використовуватися для оплати авансу за контрактом, якщо в його умовах міститься положення про переведення частини вартості контракту (15-30%) авансом, тобто до початку відвантаження товару. Інша частина оплачується за фактично поставлений товар. Авансовий платіж фактично означає приховане кредитування експортера і невигідний імпортеру. Крім того, переклад авансу створює для імпортера ризик втрати грошей у разі невиконання експортером умов контракту і непоставки товару.

З метою захисту імпортера від ризику неповернення авансу в разі непостачання експортером товару в міжнародній банківській практиці існує кілька способів захисту:

1. отримання банківської гарантії на повернення авансу - в цьому випадку до перекладу авансового платежу оформляється гарантія першокласного банку;

2. використання документарного або умовного перекладу - в цьому випадку банк експортера виробляє фактичну виплату авансу за умови надання експортером транспортних документів протягом певного терміну.

[19] Інструкція Зовнішторгбанку СРСР від 25 грудня 1985 р N 1 «Про порядок здійснення банківських операцій по міжнародних розрахунках»