1. Синтетичний облік готової продукції.

Наше деловое партнерство www.banwar.org

Облік готової продукції регулює ПБО 5/01 «Облік матеріально-виробничих запасів» , Затверджене Наказом Мінфіну Росії від 09.06.2001 № 44н, зареєстровано в Мін'юсті Росії 19.07.2001 № 2806.

Порядок організації бухгалтерського обліку готової продукції на основі ПБО 5/01 визначається в методичних вказівках, затверджених Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 28 грудня 2001 № 119н, витяги з яких наведено в цьому розділі.

Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, які є продуктом виробничого процесу організації з повністю закінченою обробкою (комплектацією), що відповідають чинним стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад організації або замовником.

Метою обліку готової продукції є своєчасне і повне відображення на рахунках бухгалтерського обліку інформації про випуск і відвантаження готової продукції в організації.

Основними завданнями бухгалтерського обліку готової продукції є:

• правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з випуску, переміщення та відпуску готової продукції в місцях зберігання організації;
• контроль за збереженням готової продукції в місцях зберігання і на всіх етапах руху;
• контроль виконання планів випуску і реалізації готової продукції;
• своєчасне виявлення незатребуваних позицій готової продукції з метою їх можливої ​​модернізації або зняття з виробництва;
• виявлення рентабельності всього асортименту готової продукції.

Випущена готова продукція, повинна передаватися на склад матеріально відповідальної особи. Великогабаритна продукція, яка не може бути здана на склад з технічних причин, приймаються представником замовника на місці виготовлення (випуску).

Випуск готової продукції з виробництва оформляється накладними, приймально-здавальними актами, специфікаціями та іншими первинними обліковими документами. На надійшла на склад продукцію заводиться картка складського обліку, аналогічно обліку матеріалів .

Планування і облік готової продукції ведуть в натуральних і вартісних показниках. Якщо з натуральними показниками питань не виникає, то для визначення вартісних показників (оцінки готової продукції) застосовують кілька методик. Розглянемо основні методики оцінки випущеної готової продукції:

• за фактичною виробничою собівартістю. Цей спосіб оцінки готової продукції використовується на підприємствах, що володіють одиничним і дрібносерійним виробництвом, а також при випуску масової продукції невеликий номенклатури;
• по неповної (скороченою) виробничої собівартості, що обчислюється за прямими (фактичним) витратам без загальногосподарських і загальновиробничих витрат. Методика може застосовуватися в аналогічних першим способом виробництвах;
• за нормативною (плановою) собівартістю. Планова собівартість використовується для оцінки випускаються номенклатурних позицій готової продукції. Для організації найбільш інформативного обліку готової продукції рекомендується визначати планову собівартість для кожної номенклатурної позиції. Відмітна особливість даної методики полягає в необхідності забезпечити окремий облік відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Відхилення також повинні враховуватися в розрізі номенклатури, однак допускається облік відхилень для груп готової продукції або по організації в цілому. Таким чином, облік відхилень в сукупності з плановою собівартістю дозволяє визначити фактичну виробничу собівартість готової продукції.
  Гідність даного способу оцінки готової продукції полягає в організації єдиної системи оцінки в плануванні та обліку, здійсненні оперативного обліку руху готової продукції, стабільність облікових цін. Застосування даного варіанту оцінки доцільно в галузях з масовим і серійним характером виробництва і з великою номенклатурою готової продукції;
• за договірними цінами, цінами реалізації і іншим видам цін. Договірні ціни використовуються в якості твердих облікових цін продукції, що випускається. Відхилення фактичної виробничої собівартості продукції враховують аналогічно попередньому варіанту оцінки. Області застосування даного способу оцінки готової продукції також збігається з попереднім варіантом.

При формуванні облікових цін для кожної номенклатурної позиції бажано брати до уваги правило коректного співвідношення собівартості продукції, тобто дві номенклатурні позиції з однаковою фактичною собівартістю повинні мати однакову облікову вартість. Це необхідно для коректного розподілу відхилень (відхилення розподіляються пропорційно облікової вартості) по кожній номенклатурній позиції продукції, що випускається.

Таким чином, якщо облікові ціни і відхилення від фактичної собівартості відображаються для кожної номенклатурної позиції, використання цін реалізації в якості облікових не зовсім коректно, тому що співвідношення цін реалізації не завжди відповідає співвідношенню собівартості продукції (продукція може мати однакову ціну реалізації і різну собівартість).

Фактична собівартість готової продукції залежить від методів обліку витрат і калькуляції собівартості , Що застосовуються в організації.

Синтетичний облік готової продукції.

Для обліку наявності і руху готової продукції матеріального характеру на виробничих підприємствах використовується активний рахунок бухгалтерського обліку 43 «Готова продукція» . Незалежно від методик оцінки випуск (надходження на склад) готової продукції, виготовленої для реалізації, відображається за дебетом рахунка 43.

У цьому розділі розглянуто облік готової продукції матеріального характеру. Випуск такої продукції можна розділити по цілям її використання наступним чином:

• реалізація готової продукції ;
• загальногосподарський використання (господарський інвентар);
• загальновиробничі використання (інструменти);
• використання в подальшому виробничому циклі (напівфабрикати).

Схеми бухгалтерського обліку залежать від цілей використання готової продукції і від застосовуваної на підприємстві методики оцінки.

Якщо підприємство виготовляє невеликий асортимент продукції для власних потреб доцільно вести бухгалтерський облік за неповною (скороченої) виробничої собівартості і відображати випуск (виготовлення) продукції в дебет рахунки 10 «Матеріали» з кредиту рахунків обліку витрат 23 «Допоміжні виробництва», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства».

Якщо підприємство здійснює промисловий випуск великого асортименту продукції з метою її подальшої реалізації для обліку наявності і руху готової продукції використовується активний рахунок бухгалтерського обліку 43 «Готова продукція». Бухгалтерський облік в даному випадку доцільно вести за обліковими цінами (планової собівартості, договірними цінами). Це пов'язано з тим, що в момент випуску і реалізації готової продукції фактична виробнича собівартість ще невідома і її розрахунок, як правило, відбувається в наступному після випуску (реалізації) місяці.

Схема обліку готової продукції.

Для відображення випуску готової продукції за обліковими цінами використовується активно-пасивний рахунок 40 «Випуск продукції, робіт, послуг» . Випуск продукції відбивається в дебет рахунку 43 з кредиту рахунку 40 за обліковими цінами (планової собівартості). До моменту формування фактичної виробничої собівартості сальдо рахунку 40 визначає нормативну собівартість випущеної готової продукції. Фактична собівартість відбивається в дебет рахунку 40 з кредиту рахунків обліку витрат 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства». Таким чином, сформувався сальдо рахунку 40 визначає відхилення фактичної виробничої собівартості випущеної продукції від планової собівартості. Дебетове сальдо рахунку 40 говорить про перевищення фактичної собівартості над плановою, кредитове - про зворотне. Величина відхилення визначає правильність методики розрахунку планової собівартості на підприємстві, і її велике значення означає помилки в планових розрахунках.

Далі сальдо рахунку 40 списується на рахунок 43 (кредитове сальдо - сторнируется, дебетове відбивається в звичайному порядку). Рахунок 43 доцільно розділити на два субрахунка: 43.1 - готова продукція за плановою собівартістю; 43.2 - відхилення фактичної собівартості від планової. Організація аналітичного обліку на рахунку 43 залежить від можливостей програмного забезпечення, використовуваного в організації. Якщо програмне забезпечення дозволяє, на рахунку 43 можна організувати аналітичний облік по номенклатурним позиціям і партіям, що випускається. Тоді що списується сальдо рахунку 40 розподіляється за випущеними в звітному періоді партіям і номенклатурними позиціями готової продукції пропорційно обліковими цінами. Якщо технічні можливості не дозволяють, аналітичний облік на рахунку 43.2 можна не вести, і переносити сальдо рахунку 40 на рахунок 43.2 однією сумою. Рахунок 40 сальдо на кінець місяця не має.

Якщо продукція, випущена в звітному періоді (за розрахунковий місяць), була реалізована, частково або повністю, відхилення повинні бути перерозподілені пропорційно залишкам і рухам готової продукції. Таким чином, відхилення в частині реалізованої продукції відображаються в дебет рахунку 90.2 «Собівартість продажів» з кредиту рахунку 43. Сальдо рахунку 43 після перерозподілу відхилень відображає фактичну виробничу собівартість готової продукції на складі підприємства. Більш детально: облік випуску готової продукції .

Якщо підприємство виробляє напівфабрикати, для подальшого використання у виробничих процесах, облік цих напівфабрикатів ведеться на рахунку 21 «Напівфабрикати власного виробництва» .

Продукція, яка не оформлена актом приймання, залишається в складі незавершеного виробництва.