Наше деловое партнерство www.banwar.org

Положення про фінансову відповідальність вищих ешелонів бізнесу сягають своїм корінням до Цивільного кодексу. За загальним правилом керівництво підприємства (директор, засновники) не відповідають за зобов'язання підприємства, а воно не відповідає за їх борги.

Однак в разі доведення зазначеними особами своєї фірми до фінансового краху, за умови низької ліквідності її майна настільки, що його реалізація не покриє накопичилися зобов'язання перед кредиторами, на цих осіб покладається так звана «субсидіарну відповідальність».

Субсидіарну відповідальність це форма додаткової відповідальності фізичних осіб керівного складу фірми (директора, засновника, головного бухгалтера) усім належним їм майном перед кредиторами такої фірми. При цьому розмір сформованого статутного капіталу не впливає на можливість / неможливість залучення цих громадян до такої відповідальності.

Особами, відповідальними перед кредиторами за борги фірми, є: 1) Керівник. 2) Ліквідатор. 3) Мажоритарний засновник (акціонер) або власник активів. 4) Головний бухгалтер чи інша посадова особа.

Відповідальність вищеназваних осіб настає в наступних випадках.

По-перше, якщо фірма була доведена до нездатності розраховуватися за своїми грошовими зобов'язаннями перед контрагентами і податковою інспекцією (позабюджетними фондами) директором або засновниками внаслідок вчинення цими особами вкрай невигідних і збиткових угод для підприємства. Аналогічна ситуація, при якій засновники або акціонери, що мають більшість, схвалюють вчинення таких угод.

Як правило, це угоди спрямовані на висновок ліквідних активів на сторону, або частіше на підконтрольних суб'єктів або просто на своїх родичів. Іншими словами, відповідальність за боргами банкрута виникатиме при наявності у зазначених осіб умислу на зведення ймовірності отримання кредиторами в рахунок своїх боргів хоч чогось до нуля (вчинення ними дій спрямованих на):

- зменшення вартості майна або його розміру. У переважній більшості випадків це висновок підозрілих операцій з нерівноцінних зустрічним наданням та правочинів із заінтересованістю.

- формування кваліфікованої більшості вимог кредиторів шляхом «роздування» реєстру вимог кредиторів і «малювання» прав вимог до боржника.

По-друге, якщо особи, уповноважені вести бухгалтерський облік і зберігати документи обліку та звітності фірми до моменту банкрутства не забезпечили збереження таких документів, які відомості в цих документах навмисне приховані або перекручені.

Виходячи з реалій судової практики, ключовою умовою при вирішенні питання про покладання "субсідіаркі" на менеджмент підприємства по його боргах є неможливість формування арбітражним керуючим достатньої кількості майна підприємства або формування його не в повному обсязі і, як наслідок, відсутність можливості закрити вимоги кредиторів.

У більшості випадках колишнє керівництво не забезпечує передачу первинних ділових і бухгалтерських паперів арбітражному керуючому, який часто і виступає ініціатором притягнення його до додаткової відповідальності. Але не передача такої документації не має на увазі її відсутність в природі, тому законодавець закликає керуючого довести неможливість формування конкурсної маси для розрахунку з кредиторами.

Як показує судова практика, при розгляді заяви про стягнення з директора або засновника грошей для погашення боргів перед контрагентами необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між відсутністю документів (відсутністю в них інформації або її спотворенням) і неможливістю погашення грошових вимог кредиторів.

Нерідкі ситуації, при яких керівництво компанії, щоб уникнути виявлення навмисного банкрутства навмисне збільшують в бухгалтерському балансі показники запасів, дебіторської заборгованості та інші, що безумовно встановлюється антикризовим керуючим при проведенні аналізу фінансового стану боржника. Суди, залучаючи директорів таких підприємств до відповідальності, вважають, що спотворення зазначених бухгалтерських показників вводить в оману кредиторів і тягне неможливість генерування майна, на яке вони можуть претендувати.

По-третє, якщо директором або ліквідатором був порушений принцип своєчасності подачі заяви про неспроможність.

Таку заяву направляється в судову інстанцію негайно. Законодавчо встановлений термін в один місяць, який починає текти з дати коли пішла прострочення по оплаті боргових зобов'язань. Для розуміння своєчасності практика рекомендує встановити певний відрізок часу, в якому з'явилося прострочення. Тільки тоді достовірно можна встановити порушена обов'язок чи ні.

Допускається подача заяви або керівником боржника, або спеціально уповноваженим статутом фірми особою (як правило засновником). У разі його неподання відповідальність підписанта заяви виникає за боргами, які виникли після закінчення місячного терміну (поточні зобов'язання).

З точки зору доведення це підстава залучення найскладніше. Необхідно встановити тріаду обставин: 1) виникнення одного із законних умов подачі заяви; 2) сам факт неподання заяви про банкрутство в порушення терміну; 3) виникнення поточних зобов'язань.

Заява про застосування до керівництва підприємства субсидіарної відповідальності може бути подано тільки в рамках справи про банкрутство і лише до завершення процедури банкрутства для таких осіб: самостійно конкурсним керуючим або з ініціативи зборів кредиторів; будь-яким кредитором; працівником; податковим органом.

Слід зазначити, що виключення підприємства з ЕГРЮЛ по завершенню банкротних заходів не є перешкодою для розгляду вимоги про притягнення його минулого керівництва до субсидіарної відповідальності.

Найважливішим наслідком залучення керівника до субсидіарної відповідальності є настання адміністративної відповідальності за невиконання відповідного судового рішення у вигляді дискваліфікації аж до трьох років.

Настійно закликаємо керівників підприємств і наших партнерів неухильно дотримуватися положень законодавства про банкрутство і щоб уникнути настання субсидіарної відповідальності довірити проведення процедури банкрутства ТОВ професіоналам.