Категории

Cуществуют следующие способы оплаты за занятия:

  • Абонемент на 8 посещений (срок действия 1 месяц) - 300 грн.;
  • Абонемент на 4 посещения (срок действия 1 месяц) - 200 грн.;
  • Абонемент на 12 посещений(срок действия 1 месяц) - 400 грн.;
  • Разовое посещение - 60 грн.
(ДЛИТЕЛЬНОСТЬ ЗАНЯТИЙ ПО 1,5 ЧАСА)

безриб'ї

  1. Дуже товсті тіні
  2. Ніщо не гальмує, але їдемо повільно

У нашій країні є давня і сумна кулінарна традиція: будь-яка криза в першу чергу зносить зі столів громадян рибу. Навіть в кращі роки споживання ледь дотягувала до рекомендацій ВООЗ, а сьогодні воно мінімум в два рази нижче норми. І проблема не тільки в ціні продукту - а й у всій організації галузі.

Дуже товсті тіні

Україна через анексії Криму втратила близько 63% свого вилову - з 225 тис. Т в 2013 р він впав до 90 тис. Т в 2016-м. Однак струс не привела до революції в галузі, яка давно потребувала хорошому стусана.

Якщо подивитися, звідки в країні береться риба, картина виглядає дуже дивно. Так, за минулий рік в море ми зловили 40 тис. Т. Ще 17 тис. Т добули під час промислового лову на внутрішніх водоймах - переважно на водосховищах. Це сама по собі досить варварська традиція, викорінювати в Європі, - в ЄС на це джерело риби припадає менше 1% загального пирога. Там внутрішні водойми віддають під водне господарство, вирощування риби, а дикі популяції залишають любителям з вудкою. У Чехії, наприклад, промисловий комерційний лов ведуть всього два човни на всю країну, в Данії в цьому секторі зайняті повний робочий день аж 10 чоловік (дані Європарламенту).

Наявність промислового лову на внутрішніх водоймах у нас призводить до страшної корупції, а сам сегмент майже повністю знаходиться в тіні: за оцінками гравців ринку, реальний вилов перевищує офіційні цифри в кілька разів, а на думку скептиків, різниця доходить до 10 разів!

Але ось сама аквакультура дала нашій країні всього 24,9 тис. Т.

І щоб зрозуміти - тут щось не так, досить поглянути на звіт ФАO (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) за 2016 р

Обсяг вирощеної риби (73,8 млн. Т) в світі вже перевищив обсяг промислового лову (72, 5 млн. Т)! Згідно з прогнозами експертів ФАO, промисел буде тільки падати - не дивлячись на те що його технічні засоби модернізуються, а витрати неухильно ростуть. Світовий океан спустошений, багато видів риби на межі вимирання. У той час як аквакультура буде щорічно нарощувати близько 2 млн. Т на рік.

Український імпорт риби і морепродуктів, за оцінкою Дмитра Загуменнов, генерального директора Асоціації українських імпортерів риби і морепродуктів, становить 80% національного споживання. Інші експерти, що враховують наш нелегальний промисел, називають цифру в 70%. Проте імпорт теж сильно просів через війну і викликаного нею падіння купівельної спроможності. Якщо в 2010 році він перевищував 470 тис. Т і 650 млн. Дол., То до 2015-го скотився до позначки в 230 тис. Т і 326 млн. Дол.

Як це співвідноситься з нормами споживання? Згідно ФАO, людина повинна з'їдати мінімум 20 кг риби на рік, в тому числі 75% - морський. З 2016 року вперше в світі споживання риби на планеті стало відповідати цій нормі. У деяких країнах спостерігається помітне перевищення - в Японії, скажімо, на людину припадає 65 кг риби на рік. В Україні - від 8,5 кг до 10. Як результат такого харчування - нестача вітаміну D.

Президент Української асоціації остеопорозу Владислав Поворознюк в грудні 2016 року на медичній конференції в Києві повідомив, що тільки 4,6% населення України мають нормальні показники вітаміну D.

Втім, у порівнянні з дном 2015 го 2016 й виглядає дещо сприятливішим - він показав значний приріст імпорту, до 306 тис. Т і 460 млн. Дол., Що, звичайно, ще дуже далеко до колишніх показників. Зростання стало можливим в першу чергу через зміну структури - стали завозити більше дешевої риби.

Головна причина падіння імпорту - звичайно, економічна криза і девальвація гривні. Середня роздрібна ціна на морепродукти, наприклад, змінилася з 45 грн. за кілограм в 2013 р до 144 грн. в 2016-му. Морожена риба подорожчала за цей час з 31 грн. до 65 грн., консерви - з 13 до 34 грн. за 250-грамову банку. За різними категоріями зростання ціни становить 2,5-4,5 рази.

Примітно, що подорожчання, яке торкнулося і продукції внутрішнього виробника, не допомогло останньому. Незважаючи на те що жива риба зросла в ціні з 21,75 грн. в 2013-му до 41,85 грн. в 2016 р, це не призвело до зростання галузь і не привело до її модернізації - хоча час для цього, здавалося б, ідеальне.

Технології аквакультури розвиваються просто семимильними кроками. Найяскравіший приклад - це, звичайно, Норвегія. За останні 35 років середня продуктивність типового господарства збільшилася за обсягом виробництва більш ніж в 20 разів!

А ось в Україні, хоча країна і лідирує в Європі за масштабами прісноводних водойм (близько 1 млн. 300 тис. Га), аквакультура, яка використовує всього 85 тис. Га, кульгає на обидві ноги. Середня продуктивність вітчизняного рибного господарства в 7-8 разів менше середньоєвропейської. Не дивно, що навіть при майже безкоштовної робочої сили українська риба в результаті нерідко виходить за собівартістю дорожче європейської!

І наш експорт доводить, що ми, на жаль, не рибна держава: сьогодні він знаходиться в межах 8 тис. Т.

Окрему проблему представляє шлях риби на стіл споживача - він дуже непростий. Як стверджує Артур Бондар, керуючий партнер в рибному проект «Фоззі» і директор ПАТ «Сумирибгосп», галузь має тіньовий характер, вилови значно перевищують офіційні квоти, а кешевой (частка готівкових розрахунків) ринку досягає астрономічних 90%. В результаті на прилавки, в ритейл велика частина риби часто потрапляє не від виробника, а через посередника, що, звичайно, негативно позначається на її ціні. Деякі виробники скаржаться, що змушені віддавати рибу перекупникам по 10 грн. за кілограм, тоді як на прилавку вона коштує вже близько 60 грн.

У випадку з імпортерами до ризиків додається поведінку митниці. Як повідомив Георгій Грущенко, заст. начальника торгового відділу посольства Канади в Україні, на кордоні вага заморожених морепродуктів в упаковках можуть перевірити, розвантаживши контейнер і розкривши коробки, - якість від цього не поліпшується. Крім того, митники можуть проігнорувати розрахунок митної вартості за ціною контракту імпортованих продуктів - що неминуче призводить до зростання витрат для імпортера.

На жаль, діагноз очевидний - рибне господарство перебуває в глибокій депресії.

Ніщо не гальмує, але їдемо повільно

Ярема Ковалів, голова Державного агентства рибного господарства України, на конференції, присвяченій рибної галузі, Fish and Seafood 2017, що відбулася 16 лютого, випромінював оптимізм і розповідав про успіхи. Так, за його словами, вперше за дуже довгі роки вдалося добитися небувалого зростання обсягу вилову - і не тому, що ловити стали більше: трохи менше стали ховати.

Ярема Ковалів хвалився роботою рибного патруля на Київському та Канівському водосховищах, який замінив геть прогнилий рибнагляд. Нові та поки ще мотивовані співробітники тільки за рахунок контролю домоглися зростання промислових уловів в Київській обл. на 40% - що, втім, доводить масштаб страшних правопорушень, які панують в даній сфері.

Посилити цю тенденцію зможе електронна система дистанційного моніторингу риболовних суден, яку планується ввести в Україні за прикладом Європи.

Але я не міг не запитати, чому все нове у нас неодмінно і до болю нагадує старе.

- Всі ваші попередники відповідали на питання, коли Україна відмовиться від промислового лову на внутрішніх водоймах, фразою «Ще не на часі. Ось заживемо краще, ось розвинеться аквакультура ... »Ви повторите це кліше?

- Є загальносвітові тенденції. Аквакультура буде розвиватися стрімкіше, ніж лов. І наше агентство має на це реагувати.

У минулий період ми більше регулювали питання промислового рибальства, але зараз наша основна мета - максимально сприяти розвитку аквакультури. Ті види риб, які ми можемо вирощувати, повинні надходити саме з акваферм!

Ми не ставимо конкретних часових рамок, тому що питання комплексне, на нього впливає дуже багато факторів. Поки рівень життя населення буде залишатися низьким, споживач продовжить шукати дешеву рибу. А дешева риба - браконьєрське.

Поліпшення фінансового становища українських сімей призведе до того, що люди захочуть споживати якісніший продукт. А це риба, яка вирощується в аквакультурі. Але цей процес від нас прямо не залежить.

Щоб зменшити промисловий лов на внутрішніх водоймах, ми посилюємо контроль і вимоги. Наприклад, в цьому році збільшили розмір заборонених для лову зон.

Заборонили використовувати суду, які не відповідають певним технічним вимогам. Змусили промисловиків додатково маркувати і позначати свої мережі, щоб їх було видно здалеку.

Маленькі кроки, але вони приведуть в кінці кінців до значного ефекту. Еволюційним шляхом обсяги промислового лову будуть зменшуватися.

- Уже кілька поколінь керівників Держрибагентства не здатні ввести в дію такий інструмент контролю за легальним походженням риби, як сертифікат походження, який супроводжує її від вилову до прилавка. Про нього завжди захоплено кажуть, але, схоже, непублічні аргументи браконьєрського лобі завжди виявляються вагомішими. Що вам заважає ввести сертифікат?

- Нічого не заважає, і у нас це завдання не відійде на другий план! Проблема в тому, що до цього часу не існувало жодного нормативного документа - як даний сертифікат походження має запрацювати.

Повторю - у нас немає ніяких перешкод для його введення. Ринок на нас не тисне!

Питання тільки в тому, що ми бажаємо розробити досить модерновий концепцію видачі цього сертифіката, відійти від видачі документа в паперовому вигляді, зробити документообіг максимально електронним і відкритим.

- Чи не краще було б допрацьовувати ініціативу на ходу, спочатку запустивши хай не ідеальний, але працюючий інструмент контролю? Хіба жахливі обсяги нелегального вилову, що перевищують в рази офіційні цифри, не говорять про терміновість завдання?

- Ця логіка можлива, але вона тягне за собою багато побічних ефектів.

За такою логікою приймався закон про аквакультурі - «давайте хоча б щось приймемо, а потім будемо вдосконалювати». В результаті з 2012 року, коли документ був прийнятий, до 2017-го ми не змогли внести зміни в цей законопроект - тому що у Верховній Раді у депутатів інші пріоритети.

Так що якщо вже ми такий важливий документ впроваджуємо, потрібно відразу зробити його максимально якісним.

І хочу підкреслити найголовніше - ми не мучимося над цим питанням два роки! Як тільки я прийшов в Рибагентство, ми відразу ж звернулися до Європейської комісії з тим, щоб вони допомогли нам адаптувати свою модель для нашої країни, надали експертів - адже в Україні не було для цього відповідних кадрів.

Але ви ж знаєте європейську бюрократію: вони довго запрягають, але швидко їдуть. Процедура вибору та погодження експертів зайняла багато часу. Однак уже 14 лютого була представлена ​​перша концепція. До кінця березня документ буде розроблений, і в квітні ми плануємо його зареєструвати в Раді. При концентрації зусиль по лобіюванню законопроекту процес його проходження може зайняти до півроку.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Як це співвідноситься з нормами споживання?
»Ви повторите це кліше?
Що вам заважає ввести сертифікат?
Чи не краще було б допрацьовувати ініціативу на ходу, спочатку запустивши хай не ідеальний, але працюючий інструмент контролю?
Хіба жахливі обсяги нелегального вилову, що перевищують в рази офіційні цифри, не говорять про терміновість завдання?